Cтарий козак

 

У заростях біля берега жив старий козак. Повз його будинку мало хто проходив, головним чином бідняки, що збирають милостиню.

 Козак цей мав звичай ловити дітей і поїдати їх. Голови насаджував на палі і розставляв в різних місцях під деревами, на полянах, в долинах. Одного разу зловив власну племінницю і її теж з'їв. Брат людожера пішов слідами і застав козака сплячим. Він завжди спав, наївшись дитячого м'яса.

 - Ось хто любитель чоловічини! - Вигукнув брат і покликав на допомогу односельців. Козака спіймали, накинувши сонному на шию петлю. Людина цей був сили незвичайної і коли схопився, відчайдушно відбивався, але з мотузкою на шиї йому нікуди було подітися.

Селяни вирішили його вбити і повісили на осиці. Помер він  не тому що козаком був а тому що дітей їв. Небіжчиком став. Потім люди пішли подивитися, що він там їв. І коли обходили навколо будинку то всюди знаходили на кілках дитячі голови. Сталося це за часів Хмельницького, коли влітку українці від холодів мерзнули.

 Односельці вирішили та постановили, що потрібно таки поховати людину але вночі той раптом ожив і накинувся на своїх вбивць. Ті не втративши самовладання, прибили   його довбнею і розрізали на дрібні частини, розкидавши їх в різні боки. Голову ж відтяли і закинули її на середину Дніпра.      Тоді старий козак остаточно і помер...