Людожерка

 У Єви сталися місячні. Однак це не завадило їй піти разом з Адамом на лови пташок. Чоловік заліз на дерево, знайшов гніздо і почав кидати пташенят на землю. Жінка внизу підбирала їх і запихала живими собі до рота. Кров текла у неї зверху і з низу: менструальна кров між ногами, а пташина сочилася по щокам, бризкаючись з рота. Адам як побачив це все, так і завмер.

- Чого дивишся, злізай, інакше я й тебе з'їм! - заявила дружина.

- Ні, бо ти здуріла. У тебе ввійшов змій! - заперечив Адам, однак все одно зліз з дерева, бо був крепко наївним.

Жінка одразу ж схопила його за чуба і прибивши довбнею, що вкрала у свого сина Каїна, почала пожирати. А потім пішла до дому: в руках кошик, а в кошику чоловіча голова, щоб і діточки поїли. Але тільки но вона повернулася до своєї хижі, невістка поглянувши на неї одразу ж зрозуміла що перед нею стоїть людожерка. Вона тихенько прошепотіла своїм діточкам:

- Тікайте звідціля швидше!

І діти з криками побігли до поселенців, а Єва вчепилася зубами в шию невістки і почала висмоктувати з неї кров. Та, бідолашна, проклинаючи все на світі, вирвалася з лап збожеволілої свекрухи і вибігла за межі поселення, де Каїн зі своїми одноплемінниками вже приготував пастку для своєї матері. Людожерка бігла за невісткою і не помітивши приготовленого для неї, провалилася в яму. Люди закидали її хмизом і спалили.

Так закінчили своє життя прародителі всіх людей – Адам і Єва.