Якось Довбуш прийшов до ксьондза тай каже:
- Грішний я, отче. Злодій та забійник. Вбив я 99 панів і муче мене совість. Простіть мені гріхи мої і стану я на шлях істини.
І коли почув це ксьондз то не знав шо й казати, бо бачив шо перед ним сам Довбуш. Та не довго думаючи відповів йому:
- Сину, гріхи твої дуже тяжкі і скільки б я не молився за тебе Богу, прощення твоє залежит від нього. Та шоб хоч трохи полегшити свою душу мусиш пошити зі шкіри 99 волів велику бесагу та поклавши до неї 99 циглин носити до самої смерти і тільки тоди коли ца бесага пірветца буде прощення тобі за всі твої гріхи і Бог пусти тебе до раю!
І послухав його Довбуш і пошив зі шкір 99 волів великий мішок, і насипав туди 99 циглин, і взявши цу бесагу на крижі носив горами та селами довгих три роки поки...
Йшов Довбуш через йкес село і побачив як пан обзивав та бив батогом жінку проклинаючи її та дітей її, та всіх хто народивса на світ вбогими та гуцулами і не стерпів Довбуш і взмолився до Бога:
- Боже, прости мені, але краще я попаду до пекла чим маю терпіти цього пана, який знущається над цею бідною жінкою!
Скинув Довбуш бесагу зі своїх плеч і лівою рукою вдарив по слугах панських і впали вони мертвими, а правою рукою схопив він пана за горло і задушив як змію.
Отямившись, засумував опришок і знайшовши на дорозі якусь велику каменюку кинув її до торби. Каже:
- Одним гріхом більше, одним менше, все одно в пекло...
Та тільки но він закинув мішок на крижі, як з чистого неба вдарив грім і вдарила блискавка яка влучила прямісінько в бесагу з цеглинами. І тріснула ца бесага, шо була пошита зі шкір 99 волів, навпіл, і посипалиса всі 100 цеглини на землю, і побачив Довбуш шо простив йог Бог, і не вняв за гріх вбивство злого пана, але дав зрозуміти, шо опришок зробив добре діло позбавивши людей від зла.
І багато ще добра зробив Довбуш після цього добрими ділами караючи ненажерливих панів ...
Немає коментарів:
Дописати коментар