Мавка

    Розказують старі баби, що колись в нашому лісі сталася дивна оказія про яку в селі згадують і до сьогоднішнього дня...

Жив собі пан і був у нього наймит. І послав пан наймита до лісу розчистити якусь ділянку під город. І коли той прийшов до того місця, про яке сказав йому пан, то побачив що то є мочар і треба стояти по коліна у воді і сердився дуже, але мусив робити що пан звелів.

Витягнув парубок сокиру і тільки  вдарить по якійсь деревині, як з болота жаба йому і квакає. Удар - ква. Другий раз вдарить - ква!

Дуже це парубка почало злити та дратувати, бо не було такого удару сокирою щоби жаба після нього не квакнула... Вилаявся парубок та й буркни з дурної голови:

-- Може, ти підійдеш, займемося з тобою дечим? І як тільки він це вимовив, квакання замовкло. Тільки деякий час удари сокири порушували тишу, а потім, вже під вечір коли сонце почало сідати за обрій з лісу почувся шелест листя і перед парубком з'явилася дивна дівчина: В проміннях сонця, здавалося ніби вона була оповитою дивним райдужним сяйвом, коси її були розповиті, а лице випромінювалося червоним золотом. В ті часи жінки фарбувалися не менше за нинішніх. Зачарований парубок стояв і не знав що й казати, тільки думки в його голові почали зливатися і в молодому серці затріпотіло бажання оволодіти красунею..

-- Ти навіщо мене кликав? -- раптом запитала дівиця.

--Та не кликав я нікого... Та просто... Не знаю..., -- спробував виправдовуватися юнак, однак дівчина пригадала йому ту хвилину, коли той лаявся і щось сказав. Не бажаючи того, та під дією якоїсь невідомої сили вимовлені слова парубку довелося повторити.

-- І чим же таким повинні ми з тобою зайнятися? -- не відставала, сміючись, дівчина.

У відповідь лісоруб обхопив її руками і почав пестити.

-- Ніколи не бачив я ще в своєму житі, такої дівчини як ти. Все моє тіло і серце моє лине до тебе і я не знаю що зі мною твориться, однак я хочу тебе і якщо ти зараз не станеш моєю, я візьму тебе силою! - шепотів він, обіймаючи красуню все сильніше.

-- Гаразд, давай, сміливіше! -- Сміялася дівчина і вони повалилися прямо на мокру, напівболотяну землю. Оволодівши дівчиною, парубок не відчував нічого навколо себе окрім вологого дівочого тіла, до якого він наче прилип і коли сили покинули його, весь він, всім своїм тілом і душею провалився в темну безодню в якій красуня дівчина поступово почала перетворюватися на страшне жабоподібне чудовисько...

-- А-а, обдурив ти мене, даремно покликав! - люто вигукувала потвора - де та насолода яку ти отримав, чому ти не віддав її мені?! Ти тільки занапастив мене сім'ям, і мені носити його і родити..

Схопившись, вона вдарила парубка ногою в пах і зникла, розчинившись наче мряка, в чагарниках. А чоловіче, у хлопця почало, від удару швидко рости і зробилося таким довгим, що не можна було і кроку ступити. Парубок від болю у відчаї заплакав, але раптом з темряви перед ним з'явився якійсь чоловік.

-- Що з тобою, братику? -- запитав він.

-- А ти, хто ще такий? Ось яка напасть на мене звалилася, -- пояснив парубок, -- і усе з-за неї, жаби! Я би тобі розповів, та не повіриш.

-- Не біда, зараз я тебе вилікую! - розсміявся чоловік - А та жаба про яку ти кажеш, то моя дочка, а я господар цих місць і мені все відомо... Довго ж я чекав на того хто прийде до мене і стане мені зятем і дочка народить мені внуків...

Водяник раптом схопив парубка за шию і оповивши його болотистою травою почав швидко рубати чоловіче ножем, залишивши йому наприкінці шматок рівно такої довжини, який цей орган має бути у людини. Відрізане Водяник зібрав в кошик, відніс до себе в човен і поплив по річках і озерах, розкидаючи шматки направо і наліво. Усе, що було на дні кошику, він розсипав по ставках та болотах Басарабії. Говорять, через те і змій в нас дуже багато, а серед них плаває і сама Зміїна Мати.

А парубок?

А парубок на ранок отямився цілим і не ушкодженим. Довго придивлявся до свого... чоловічого, і ніяких ушкоджень не знаходив. І думав він - чи це сон був, чи правда?